Івангородська філія КЗ "Олександрівський ліцей №2" Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області

Виховна година на тему: "Який він справжній друг?"

Мета:розкрити значеннядружбив житті людини; навчити дітей правильно вибиратидрузів, знайомитися, спілкуватись і товаришувати, цінувати справжню дружбу.
Обладнання: кросворд, аркуші паперу, сигнальні картки, прислів’я про дружбу, оповідання В.Сухомлинського, вірш А. Костецького, “портрети” друзів, вислови та правила продружбу.

Хід години спілкування

І Вступне слово вчителя

- Неначе недавно було свято Першого дзвінка, а ось і зима постукала до нас у двері. Наближається свято Миколая – одне з найулюбленіших свят дітвори. І, звичайно, всі ви з нетерпінням чекаєте подарунків.
- Про що ви мрієте найбільше?
(Діти хочуть сюрпризів – собаку, машину з пультом управління, книжку, ляльку тощо.)
- Це хороші подарунки, які можна купити за гроші. Але є те, чого не купиш за гроші. Що це?
(Діти називають: життя, здоров’я, час, добро, любов,)

ІІ Оголошення теми і мети години спілкування

- Сьогодні ми поговоримо про такий важливий подарунок, який дарує нам життя, який не можна купити за гроші і без якого життя людини дуже сумне, безрадісне. Що це за подарунок – підкаже нам кросворд.

□итина

□адість
□вага

пова□а

( друг )

- Чому так важливо мати друга?

- Чи є у вас друг?

- Сьогодні ми з вами поговоримо про дружбу, про правила справжньої дружби, адже тема нашої години спілкування «Який він, справжній друг?». Дехто з вас уже має друзів, дехто тільки шукає, тому давайте разом розберемося, то який він, справжній друг.

ІІІ Робота в групах

- Давайте намалюємо портрет справжнього друга – такого, який у вас уже є або з яким ви хочете дружити. Портрети у вас готові – вам треба тільки прикріпити біля портретів ті риси характеру, які, на вашу думку, повинні мати справжні друзі.

( добрий, чесний, красивий, обманщик, допомагає завжди, веселий, надійний, справедливий, гарно одягається, уміє прощати, грубий, нічого не боїться)

( після закінчення роботи – зачитати і обговорити)

- А яка риса характеру, на вашу думку, головна для справжнього друга?

ІV Робота із оповіданням М. Андріанова «Історія про коротку дружбу»

Прийшовши додому, Яша почув якийсь дивний виск і писк. Зайшовши на кухню, він побачив коробку, в якій повзало маленьке чорне цуценя і тужливо скиглило.. Яша від радості теж вискнув і став підстрибувати на місці. Нарешті-таки його давнішня мрія збулася і у нього тепер є свій собака і справжній відданий друг. Він вже давно знав, що назве свого собаку Мухтаром, як у фільмі про одну розумну і сміливу міліційну вівчарку. Яша довго тримав цуценя на руках, гладив його, розглядав з усіх боків, а потім запитав у мами якої воно породи.

- Не знаю, синку, - відповіла мама, - запитай краще у тата. Це він сьогодні, коли йшов з роботи, підібрав на вулиці самотнє цуценя.

Але виявилось, що і батько його теж нічого не знав про породу цуценяти. Наступного дня Яша пішов у бібліотеку, знайшов там книги про собак і став їх перегортати. У одній книзі він побачив фотографію з чорними цуценятами, ну прямо точнісінько як його Мухтар. А під фотографією був напис "Цуценята німецької вівчарки".

- Ура, - вигукнув Яша - у мене буде своя розумна і красива вівчарка.

Йшов час. Цуценя підростало, його пора було щодня вигулювати у дворі. Яша на свої гроші купив йому нашийник, довгий поводок і кожен вечір виводив свого Мухтара в двір. Він гордо прогулювався з ним повз інших хлопців і часто хвалився своїм породистим собакою.

- Ось, дивитеся, яка у мене справжня німецька вівчарка, знаєте, яким Мухтар буде розумним і сильним, коли виросте, - говорив він своїм приятелям. - Я його вивчу, а коли він стане великим, то купу медалей і нагород отримає. Я з ним в міліції бандитів ловити буду.

З кожним днем дружба між хлопчиком і його цуценям ставала все міцнішою і міцнішою. Вони усюди були нерозлучні. Коли Яша йшов уранці в школу, Мухтар сідав біля дверей і скиглив до самого Яшиного повернення. А як тільки двері відкривалися і на порозі з'являвся Яша, Мухтар, радісно гавкаючи і виляючи хвостом, кидався йому назустріч і намагався лизнути язиком обличчя улюбленого друга. Він був упевнений, що у цілому світі немає нікого кращого за його Яшу.

Мухтар швидко ріс, але з кожним днем ставав все більше схожим не на вівчарку, а на звичайну дворнягу. Незабаром це стали помічати і інші.

- Де ж твоя вівчарка, - насміхалися деякі хлопці з двору. - А ще говорив, що в міліцію підеш бандитів ловити. Твоя дворняга в міліції нікому не потрібна.

Кепкування дуже часто повторювалися, коли Яша виводив гуляти Мухтара. І він, не знаючи, що відповісти, готовий був від сорому провалитися під землю. Тепер він став соромитися свого собаки і намагався не показуватися з ним у дворі, коли там грали хлопці.

- Ось нав'язалася на мою голову ця осоружна дворняга, - думав Яша. - Кругом усі сміються, а мені з нею гуляти доводиться у усіх на видноті.

Тепер він часто злився на Мухтара із-за всякої нісенітниці і міг запросто за щонайменшу помилку сильно вдарити його повідком або ударити рукою.

А Мухтар ніяк не міг зрозуміти, за що це раптом найближча на світі людина його не злюбила. Адже він же не робив нічого поганого, завжди намагався бути слухняним і радувати свого друга.

- Може, я голосно гавкаю, - думав Мухтар, - або, може, не можна облизуватися язиком і виляти хвостом.

Але все, що б не зробив Мухтар, обов'язково не подобалося його другу Яші. Тепер уже Мухтар не був тим веселим і грайливим цуценям, яким був раніше, він боявся сердити свого друга і намагався бути тихим і непомітним.

Незабаром Яша перестав з'являтися у дворі зі своїм собакою. Тепер він вечорами ходив вигулювати Мухтара в невеликий парк, недалеко від будинку, де їх ніхто не міг побачити. Так тривало недовго, до тих пір, поки в парку не стався один випадок...

Того вечора, гуляючи з Мухтаром, Яша помітив зграю незнайомих бродячих собак. Вони, голосно гавкали, бігали по парку, а потім раптом несподівано кинулися в його сторону. Собаки швидко наближалися, а їх злісне гарчання ставало все голосніше і голосніше.

І раптом Мухтар рвонувся вперед. Він вирвав поводок з Яшиних рук і, захищаючи свого друга, кинувся назустріч собакам. А Яша кинувся бігти..

Позаду себе він чув злісне гарчання, але біг не зупиняючись, і навіть не озирнувся, щоб подивитися, що ж там із його другом.

А Мухтар відчайдушно бився із цілою зграєю собак. Він знав, що їх потрібно затримати за всяку ціну, але сили були нерівними…

В ту ніч Мухтар залишився лежати зовсім один, в пустому безлюдному парку серед високої трави. Встати він не міг. Кожен рух приносив йому нестерпний біль. Десь проїжджали машини, вітер шурхотів листям, і тільки одинокий місяць світив собаці в очі.

–Де він? – думав Мухтар, – чому він не повернувся? Що з ним? Чи живий? Чи зумів втекти? Може, він , так само як і я лежить під зорями і йому потрібна допомога?

Зібравши останні сили, Мухтар повільно, завиваючи від болю, поповз по слідах свого улюбленого друга. По запаху слідів він виповз на дорогу. Сліди вели до будинків, у яких жили люди.

– Він устиг, устиг, - була остання думка Мухтара, і його очі закрилися.

А в цей час Яша спав у своїй теплій постелі. Він і не подумав, що Мухтару потрібна допомога.

Ввечері, повернувшись додому, Яша став гратися, а батькам сказав, що Мухтар десь загубився.

Тепер кожного разу, зустрічаючись на вулиці з якоюсь дворняжкою, Яша згадував той злощасний вечір і опускав додолу очі. Чомусь йому було соромно дивитися собакам в очі.

Ось така історія про коротку дружбу, коли проста дворняга до останнього подиху залишалася справжнім вірним і відданим другом. Тому умійте бути друзями.

_- Чи справжнім другом виявився Яша?

- Як можна назвати вчинок хлопчика?

- Чи можна було врятувати Мухтара, якби Яша повернувся до нього ввечері?

- Чи любив хлопчик свою собаку?

- А ви б соромилися свого песика, якби він виявився не вівчаркою, а звичайною дворняжкою?

- - То яка основна риса справжньої дружби?

V Уточнення поняття «Дружба»

- Отже, дружба – це дуже близькі і дуже довірливі стосунки між людьми.

Друг – це твоє друге я, яке треба цінувати і берегти. Ми можемо чимось відрізнятися один від одного, але нам добре разом, ми знаємо, що потрібні один одному і в радості, і в біді.

VІ Закони дружби

- Як потрібно себе вести, щоб твої друзі завжди залишалися друзями?

Закони дружби ( скласти і обговорити )
- завжди прислухатися одне до одного;
- не брехати одне одному;
- не кривдити та не обзивати одне одного:
- завжди підтримувати одне одного;
- не залишати одне одного в біді;
- завжди чинити по справедливості;
- завжди поступатися одне одному;
- допомагати одне одному.

Підтвердження цих законів ми бачимо в житті.

VІІ Робота з оповіданням Сухомлинського «Конвалія під вікном»

- Послухайте уважно оповідання В.Сухомлинського і скажіть, чи справжніми друзями були діти?

VІІІ Важливість у дружбі уміння прощати

- А зараз давайте трохи помалюємо. У вас на парті лежить листок. Ваше завдання – намалювати на ньому квітку, тримаючись разом за один олівець.

- Скажіть, вам легко було виконувати це завдання? Вдалося відтворити задумане?

Ось так і між справжніми друзями можуть виникнути непорозуміння, головне вміти достойно вийти із неприємних ситуацій. Тож давайте поговоримо про те, якщо ви посварилися з другом, то як помиритися? І ці пропозиції приймемо як кодекс «Як миритися з другом»

Якою б не була причина, не затягувати сварку. Час не лікує такі рани.

Не боятися зробити перший крок. Твій друг очевидно також страждає.

Хибне поняття гордості чи упертості не повинно стояти на шляху до примирення. Перебори їх і помирись з другом.

Ніколи не говори під час сварки найпотаємніші секрети, які тобі в свій час довірив друг.

Зосередься на причині сварки, а не на недоліках друга. Уникай звинувачень.

Дотримуйся думки, що дружба – це велика і складна робота. Тут можуть бути і помилки. Тож терпимість і компроміси завжди мають місце в питанні примирення друзів.

- А що ж робити, коли твій друг з тобою нечесний, дружить лише тоді, коли в тебе є щось новеньке з іграшок, чи йому просто немає з ким гратися?

- А відомий український поет А. Костецький дав таку пораду:

На світі —
все буває:
і сніг, і дощ, і вітер.
Буває злива навіть
тоді,
як сонце світить.

Бува,
що втратять колір
всі квіти у саду...
Лиш не бува ніколи,
щоб друг тебе
забув.

А як забуде раптом
тебе твій друг —
то що ж:
ніякий він не справжній,
а просто так —
ніщо!..

ІХ Розвۥязування педагогічних задач

Жили дві нерозлучні подруги Оля і Таня. Вони так міцно дружили, що мами навіть одягали їх однаково. І вчилися обидві на найвищі бали.

- Ми в усьому однакові! – з гордістю говорили дівчатка.

Але одного разу Оля прибігла додому і похвалилася мамі:

- Я отримала з математики одинадцять, а Таня тільки п’ять балів. Ми стали уже неоднакові!

Мама уважно подивилася на дочку і сумно сказала :

- Так, ти стала гірша…

- Я? – здивувалася Оля – але п’ять отримала не я!

- Так,- сказала мама, - п’ять отримала Таня, але через те, що на днях хворіла і не відвідувала школу. А ти зраділа, і це набагато гірше!

- Чи правильно зробила Оля?

- Чи була вона справжнім другом?

Х Підсумкова бесіда

- То яким же повинен бути справжній друг?

- Які риси характеру він повинен мати?

Зараз я прочитаю твердження, якщо ви згодні з ним, плесніть у долоні, якщо ні – не плескайте.

1. Справжній друг – це той, хто ніколи не обманює свого друга.

2. Справжній друг – це той, хто нікому не розповість про секрети свого друга.

3. Справжній друг радіє, коли товариш отримав двійку.

4. Справжній друг – завжди намагається захистити від образ.

5. Справжній друг насміхається, коли в його товариша невдача.

6. Справжній друг – це той, хто не шкодує для друга нічого, що має.

- Тож бажаю, щоб ви знайшли собі справжніх друзів і надіюся, що поради, які ви отримали, допоможуть вам зберегти вашу дружбу на все життя.