ВЕЛИКОДНЯ ПИСАНКА

/Files/images/znchenko_o/P1070767.JPG Яйце існувало у повір'ях і побуті багатьох народів як символ сонця, яке займало перше місце в дохристиянських культах. Шанування яйця було зумовлене уявленнями про весняне відродження творчих сил природи. У стародавніх народів були поширені оповіді про яйце як джерело життя і всесвіту.

Пташине яйце, розписане мініатюрним орнаментом, називають писанкою. Назва її походить від слова "писати", тобто прикрашати орнаментом. Оздоблюються писанки геометричним, рослинним, зооморфним (риби, птахи, звірі, людина), пейзажним орнаментами, християнськими символами. Писанка - одна зі стародавніх форм українського народного розпису, у якому наші пращури втілювали свої прагнення, віру.

Зрештою, писанка - це символ весни, сонця, повернення природи до життя. Писанки характерні майже для всіх європейських народів, як і для давніх народів Африки та Азії.

На території України писанкарство набуло найбільшого поширення за часів Київської Русі, в X-XIII ст.

Запроваджуючи християнство на Русі, церква вдало використала язичницькі вірування і народні звичаї, в тому числі й святкування Великодня навесні як пробудження всього живого на землі, що збіглося з християнськими пасхальними святами на честь воскресіння Ісуса Христа.

Через крихкість матеріалу давні розписані пташині яйця не/Files/images/znchenko_o/P1070763.JPG збереглися. Від XI-XIII століть до наших днів дійшли керамічні писанки, на які нерідко натрапляють археологи під час розкопок. Ці писанки робились звичайно порожніми всередині. В порожнину майже завжди вставлялась керамічна кулька. Вони мали досить значне поширення у Київській Русі і зустрічаються як під час розкопок поселень, так і в похованнях.

В Україні й дотепер писанка функціонує у християнськообрядовому дійстві. Червоні яйця пишуться під час великоднього посту, але в різних регіонах України це роблять по-різному, залежно від місцевих традицій. Їх могли писати протягом усього великоднього посту або тільки в останній його тиждень, особливо в чистий четвер. У деяких селах Західної України писанки починали писати на сам Великдень після обіду. Закінчували писати теж по-різному. Переважно це було у Страсну суботу, але, наприклад, на Львівщині писали і після Великодня, аж до Провідної неділі, а в деяких селах і до Зелених свят. Також в Україні писанки відзначаються поліфункціональністю, виконуючи обрядову, ігрову, декоративну та інші функції. Обрядова функція писанки пов'язана зі святкуванням перших днів Пасхи. Зі свячених писанок починався великодній обід, їх дарували на знак поваги, любові, з побажанням добра. Писанки були своєрідним оберегом у хаті, тому їх намагалися зберегти до наступної весни. Схована під стріху писанка оберігала житло від пожежі; закопана під поріг хати, вона охороняла від злих духів; захована в хаті між мисниками, допомагала у ведені господарства, оберігала рід від всілякої напасті; дівчата вмивалися водою, в якій лежала писанка, щоб бути привабливими; знахарки використовували писанки для лікування всіляких недуг, чарування та закликань. Боячись злого око, від якого вони могли б втратити цю силу, їх не писали гуртом. Кожна жінка писала писанку сама і, як правило, ввечері, щоб до хати ніхто не зайшов і не наврочив. У давнину писання писанок було огорнене святістю. Тому жінки і дівчата готувалися до цього обряду заздалегідь. Вони мали упорядкувати думки, викинути зло із серця та налаштуватися на святу дію. Тільки із за таких умов виходила гарна, без похибу писанка. При писанні обов’язково щось приговорювалося. Одні наспівували веснянки чи гаївки, інші читали молитви. Уже в кінці ХІХ століття перед початком роботи жінки говорили «Боже поможи».

/Files/images/znchenko_o/P1070862.JPG Писанкарство виникло як своєрідне відображення уявлення людини про Всесвіт. Ще з часів язичництва для одних орнаментальна писанка символізувала світ, що пішов від яйця, була схемою його побудови, іншим вона нагадувала сонце, служила його символом (згадаймо, наші предки - язичники - то сонцепоклонники, які за головного бога мали Сонце). З прийняттям християнства почалося витравлювання колишньої релігії, внаслідок чого загинуло багато стародавніх пам'яток - храмів, скульптур, рукописів, власне, загинула ціла культура. Але християнство не змогло здолати багатьох атрибутів і ритуалів язичництва: згадаймо язичницьке свято Івана Купала, писанки, що стали атрибутом християнства, символом Великодня.

Для людини не обізнаної з секретом розпису писанки здається, що справа це складна і під силу тому хто може гарно малювати. Але після спроби вона занурюється у велику та своєрідну історію цього маленького звичаю.

До свята Великодня було проведено майстер-клас з учнями 5-6 класів. На занятті учні ознайомилися з історією писанки,символікою, матеріалами та інструментами, технологією та послідовністю виготовлення писанки.

На першому етапі учні ознайомилися з історією писанки та її символікою, розглянули вироби аналоги.

На другому етапі учні ознайомилися з матеріалами та інструментами.

На третьому етапі учні виконували практичну роботу, де ознайомилися з технікою та послідовністю виготовлення писанки.

Протягом заняття діти брали активну участь в кожному процесі виготовлення писанки.

По завершенні заняття учні були задоволені результатом своєї творчої роботи.

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ ТИЖДЕНЬ

Т.Г.Шевченко мріяв про те, щоб його улюблену Україну наступні покоління вивели до світліших обріїв. Він у це вірив і поклав життя за це.

Тоді я щасливий,

Тоді я багатий,

Коли буде серце

На волі гуляти.

/Files/images/znchenko_o/P1070223.JPG Сказав, як заповів … І відрадно те, що наша молодь переймається Шевченковими думами і в юні серця передається ота «незгасна іскра Прометея», щоб освітити найважливіші поняття та ідеали нашого життя.

У нашій школі з 9 березня «стартував» Шевченківський тиждень . І розпочався він літературно-музичною композицією «Великий Кобзар українського народу». Під час цього дійства лунали вірші видатного поета у виконанні учнів нашого закладу, пісні у сучасній обробці Шевченка , а також сценка із життя маленького Тарасика. Вчитель української літератури Мар’яна Сергіївна виразно прочитала фрагмент уривку про те, як поет перебував на засланні.

Так ми відзначили День народження Великого Кобзаря./Files/images/znchenko_o/P1070258.JPG

10 березня , як вже традиційно стало в нашій школі, були проведені Шевченківські читання . Учасниками конкурсу стали учні 2-9 класів. Велике враження та справжнє естетичне задоволення отримали всі присутні від майстерного художнього читання поезії Т.Г.Шевченка у виконанні юних декламаторів нашої школи. Тож членам журі, Олексію Анатолійовичу та Тетяні Миколаївні, було дуже складно визначити найкращих . Та все ж місця розподілені були так : І місце – Тверда Софія, учениця 4 класу, ІІ місце – Мельник Аліна та Айрапетян Торос, учениця 9 класу та учень 7 класу, ІІІ місце – Лустов Андрій та Носова Ілона учень 7 класу та учениця 3 класу.

11 березня бібліотекар нашої школи, Скічко Тетяна Миколаївна , презентувала виставку книг , присвячену Великому поету нашого народу.

12 березня відбувся літературний конкурс «Юні шевченкознавці» між учнями 6-7 класів. Тетяна Михайлівна Заїкіна підготувала дуже цікаві завдання для учасників , під час яких потрібно було проявити не лише свої розумові здібності , а ще й продемонструвати креативне мислення. І в цій нелегкій боротьбі перемогу здобули учні 6 класу.

Усі переможці отримали грамоти. І ми ще раз згадали про те , що Т.Г. Шевченко – невмируща сила українського народу!

Він - дитя з-під стріхи,

Він — в подертій свиті,

Він здобув нам славу, Як ніхто на світі.

А та наша слава

Не вмре, не загине.

Наш Тарас Шевченко –

Сонце України.


Тиждень військово-патріотичного виховання

Шкільні роки це неповторний життєвий період, який багатий спогадами, враженнями і емоціями. І особливим фактором у створенні такої яскравої палітри є навчально-виховний процес, безпосередніми учасниками якого є учні та вчителі. Тому згідно плану виховної роботи, в Івангородській зш І-ІІІ ступенів проходив Тиждень військово-патріотичного виховання. Вчителем фізкультури Правосудьком Р.С. були заплановані та проведені цікаві заходи. Із великим ентузіазмом та бажанням перемогти учні 2-11 класів розпочали тиждень, взявши участь у конкурсі малюнків та стінгазет на патріотичну тематику. /Files/images/listopad_2015/SDC19347.JPG Виставка найкращих робіт прикрасила яскравими кольорами стіни школи. У вівторок, 1 грудня, школярі 1-4 класів радісно зустрічали зиму на змаганнях «Котигорошко», де кращі із кращих прагнули вибороти перемогу. У результаті – із радісними вигуками, емоційно і радісно на п'єдестал переможців вишикувались учні 2 класу - 1 місце, 4 класу – 2 місце, 3 класу – 3 місце. Хвилю військово-патріотичного виховання підтримали не тільки спортивними змаганнями, але й піснею, яка дзвінко лунала у строю кожного класу. Військова виправка, козацький гарт, впевненість у кожному кроці, все це було представлене на конкурсі пісні і строю. Важко було визначити переможців, бо кожен із учасників продемонстрував високий рівень підготовки, але за кількістю оплесків глядачів, за справедливим рішенням журі, «найспівочішими патріотами» було визнано учнів 3 та 10 класів, які отримали золото. Срібло дісталось школярам 5 та 9 класів, а бронза – 2 та 7 класам. Підтримуючи ідею військово-патріотичного виховання, класні керівники для своїх вихованців 2 грудня провели цікаві тематичні години на тему «Історія розвитку українського козацтва». У четвер учні 5-7 класів взяли участь у змаганнях, де почесне звання «Я – захисник» отримали учні 6-7 класів, розділивши перше місце. Наприкінці дня школярів старшої ланки чекала інтелектуальна гра, під час якої прозвучало багато /Files/images/listopad_2015/SDC19294.JPG цікавих питань і відповідей, де кожен із учнів продемонстрував не тільки високі інтелектуальні здібності, а й хороше почуття гумору. Тому за підсумками гри, за зайняте 1 місце, грамотою була нагороджена Козачок Каріна (11 клас), за 2 місце – Кожевнік Каріна (10 клас), 3 місце – Тверда Діана (9 клас). І у п'ятницю вся шкільна громада зібралась на святковій лінійці до Дня Збройних Сил України, де звучали привітання не тільки для чоловічої половини людства, але й заслужені грамоти та подяки отримали найкращі активісти за підсумками Тижня військово-патріотичного виховання. Отож, на цій оптимістичній ноті підійшов до завершення іще один із незабутніх шкільних моментів, але посмішки і хороший настрій ще довго будуть вирувати у наших


ГОЛОДОМОР 1932-1933 РОКІВ

/Files/images/P10604459.jpg Скорботною сторінкою у житті українського народу став голодомор 1932-1933 років. Саме цей тяжкий період залишив сумний відбиток у душах усіх українців. Окроплений сльозами, голосіннями та тугою, голод 32-33 – х років тяжко ударив по людській свідомості. Проте сила і віра у краще майбутнє не зламала української нації, і ми вижили. Ми перемогли. Проте зараз , кожного року ми із болем у серці і сльозами на очах, запалюємо свічку пам'яті про загиблих у ті страшні часи. У Івангородській школі 27 листопада відбулись виховні заходи посвячені трагічній події – Голодомору 1932-1933 років. На виховних годинах кожен учень і ще раз підтвердив, що голод – це страшна сторінка в історії українського народу. І хоч зараз наша держава переживає складні часи, ми щиро віримо у провісників кращого майбутнього, які немов ті голуби стануть творцями нової, міцної і по-справжньому незалежної України!

На підвіконні палахтить

Скорботи полум’я священне –

То свічка пам’яті горить

За всіх безвинно убієнних.

Мій розум навіть не збагне

Страшної люті сталінізму,

Що катував своїх людей,

Це ще жахливіше фашизму!


Слава народу у його синах…

/Files/photogallery/1243/P1060311.JPG Славен народ не тільки іменем своїм, а й історією та подвигами тих славетних людей, які в різні часи прославляли свою землю у різних куточках світу. Кожен українець, який і справді гордо носить ім’я «громадянин» рідної держави, з упевненістю може сказати, що від благополуччя в державі залежить щастя і добробут кожного із нас. Сьогодні усвідомлення цього є вирішальним у створенні нової, кращої держави, яка б нарешті змогла сміливо заявити про себе на світовій арені. І першими, хто піклується про цілісність та суверенітет України, є наші герої-захисники, які сміливо стоять на варті східних кордонів. Кожен з них родом із різних українських сіл та містечок, але єднає їх одне – любов до Батьківщина та бажання жити в мирі. І ми пишаємось такими людьми, а особливо, якщо серед них чимало наших односельців. Із нетерпінням чекаємо їхнього повернення, а поки що активно підтримуємо їх і радіємо можливості зустрітись. Так, одним із найбільш щасливих днів у житті учнів Івангородської школи став день зустрічі із справжнім патріотом, героєм, учасником бойових дій в зоні АТО – Кирпою Валентином Михайловичем. Він хоч і прийшов у відпустку на декілька днів, але із великим задоволенням завітав у рідну школу, де його чекали вчителі та учні. Зустріч була цікавою, адже кожен із школярів мав змогу знайти у словах Валентина відповіді на свої численні запитання. Він розповів дітям про військові будні, про солдатів – друзів з різних областей України, про те, що непросто їм там, на війні, у сирих та холодних окопах, але зігрівають душу згадки про своїх рідних. Під час розмови на обличчі Валентина частенько з’являлась посмішка, особливо тоді, коли він розповідав про бойових товаришів та «коронні страви» польової кухні: «У перші дні мені дуже хотілося додому. Здавалось, і пішки пішов би, якби відпустили. Хоча з іншого боку, саме перебуваючи в зоні АТО, я познайомився із/Files/photogallery/1243/P1060352.JPG прекрасними людьми, яких можу назвати не просто вірними друзями, а справжніми братами. Разом ми переживемо все. А стосовно улюблених страв, то можу сказати, що найбільше ми полюбляємо гороховий суп, який, як і інші страви, готуємо з особливою любов’ю».

Також Валентин висловив слова вдячності за підтримку усім односельцям, а також учням Івангородської школи, за їхню чуйність, любов і підтримку, які там, на фронті, є стимулом для того, щоб боротись і перемагати.

/Files/photogallery/1243/P1060324.JPG Після закінчення відпустки Валентин знову повернеться до своїх бойових товаришів, які для нього вже стали братами. Ми проводжали бійця солодкими подарунками, необхідними продовольчими товарами, малюнками та листівками для справжніх героїв, а найголовніше – вручили Валентину Михайловичу прапор – оберіг, із пророчими словами для перемоги та побажаннями від вдячних учнів та вчителів. І ми щиро віримо, що цей жовто-блакитний прапор стане провісником миру та злагоди у нашій державі, яка пишається своїми захисниками!!!

Кiлькiсть переглядiв: 76

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.